Віктор Степанович Кузуб понад 45 років пропрацював на КП «Харківводоканал» і обіймав відповідальні посади. У 2009 році він пішов на заслужений відпочинок, але продовжує брати активну участь у житті підприємства, адже є членом Ради ветеранів КП «Харківводоканал». Нещодавно він відсвяткував свій 75-річний ювілей, але як і раніше, сповнений сил і енергії.
Віктор Кузуб народився в 1941 році в селі Пришиб Балаклійського району. Його батько Степан Іванович пройшов всю війну, а після великої перемоги продовжив службу в армії. Після закінчення школи Віктор Степанович вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, а отримавши диплом інженера-будівельника, був направлений за розподілом до Харківського водоканалу. Спочатку він працював майстром будівельної групи, потім начальником планово-виробничого відділу, головним інженером і начальником ремонтно-будівельного управління.
- У той час роботи було дуже багато, - розповідає Віктор Степанович Кузуб. - Наше управління займалося ремонтом будівель і споруд, заміною ділянок водопровідних мереж та ліквідацією аварій на водогонах. Колектив підібрався дружний і згуртований, всі працівники були висококласними фахівцями, - так що оперативно виконували складні завдання. Але на початку 1980 року в Краснопавлівці Лозівського району почалося велике будівництво об'єктів водопідготовки, прокладка трубопроводів, і мене призначили одним із кураторів цього, без перебільшення, грандіозного будівництва. Ось так в Україні почав здійснюватися грандіозний проект з перекачування Дніпровської води в місто Харків і на Донбас.
- Скажіть, а хто брав участь в будівництві?
- В реалізації цього проекту брали участь чотири республіканських міністерства, 25 проектно-наукових інститутів, великий загін інженерів і будівельників. До слова, на будівництво цього важливого об'єкта була виділена колосальна сума грошей - 148 мільйонів рублів. На території нашої області за найкоротший термін треба було ввести в експлуатацію насосні станції, дві нитки магістрального водопроводу до міста Харкова, а також створити «рукотворне» Краснопавлівське водосховище.
- Розкажіть детальніше про Краснопавлівське водосховище і Комплекс водопідготовки «Дніпро»?
- У своєму роді, Краснопавлівське водосховище унікальне і обсяг води в ньому може досягати 410 млн м³. Воно запроектовано як наливне, сезонного регулювання. Водообмін здійснюється два рази на рік - восени та навесні, а глибина водосховища сягає 40 метрів. Тут же розташований і Комплекс водопідготовки «Дніпро», який здійснює безперебійну подачу води до міста Харкова та інших населених пунктів області. Сам об'єкт складається з трьох майданчиків-споруд по очищенню й транспортуванню води. Зокрема, на спорудах майданчику 1-го підйому встановлений унікальний водозабір острівного типу, який поєднаний із насосною станцією глибиною 29 метрів. А ось на майданчику 2-го підйому працює блок очисних споруд, насосна станція, хлоропереливна станція, дослідно-промислова установка з амонізації води і допоміжні служби. Потім за двома 120 кілометровими магістральними водопроводами питна вода і подається в Харків... Словом, це складний і унікальний виробничий об'єкт.
- Після здачі в експлуатацію цього стратегічного об'єкта де Ви працювали?
- До Харкова я вже не повернувся, бо був призначений начальником виробничого управління водопровідного господарства «Дніпро», який зараз називається Комплексом водопідготовки «Дніпро». Там, в Краснопавлівці, і пропрацював аж до виходу на пенсію. Робота була дуже цікава і вільного часу майже не залишалося. У перший час, без перебільшення, доводилося цілодобово безперервно перебувати на об'єкті, щоб всі технологічні процеси чітко здійснювалися. І 28 лютого 1984 року питна вода з Краснопавлівського водосховища була подана в Лозову, а 8 березня - в Харків. Ось такий подарунок зробили харків'янам у Міжнародний жіночий день. До речі, дуже вдячний своїй дружині, яка завжди з розумінням ставилася до моєї роботи і з нетерпінням чекала мого приїзду на вихідні до Харкова. Звичайно, приїжджав не так часто як хотілося, але це були незабутні зустрічі. Хотілося б сказати і те, що у нас працював прекрасний колектив однодумців, професіоналів своєї справи, а тому і проблем особливих не виникало. Питна вода, що відповідає всім необхідним стандартам, безперебійно подавалася до населених пунктів Харківської області.
- Вікторе Степановичу, а не виникало бажання паралельно з роботою займатися науковою діяльністю?
- Знаєте, коли працював в Харкові, то серйозно думав про те, щоб займатися і науковою діяльністю. Але після фактичного переїзду в Лозівський район спочатку відклав ці плани, а згодом зрозумів, що їм не судилося відбутися через гострий дефіцит часу. А ось новаторські ідеї ми разом із колегами широко впроваджували на Комплексі водопідготовки «Дніпро». Зокрема, в 1986 році встановили першими в СРСР на магістральних насосах тиристорні перетворювачі. Це дало змогу вдвічі скоротити кількість електроенергії, яка споживається електродвигунами. І було приємно бачити, як вчені, ознайомившись з роботою нашого ноу-хау в області економії електроенергії, не приховували слів захоплення. Також були впроваджені в життя і передові методи хлорамонізаціі, які дозволяли очищати і перекачувати воду без додаткових заходів з очищення на далекі відстані.
- А як вдається робити забір чистої води в Краснопавлівському водосховищі в літній період, коли вода, образно кажучи, цвіте?
- Дійсно, така проблема існувала, але ми і тут знайшли правильне рішення, яке до того ж підтверджено авторським винаходом. Справа в тому, що забір води для подальшого очищення і перекачування був запроектований тільки на одній позначці рівня води у водосховищі. У спекотний період часу, коли вода мутніла, для її очищення доводилося використовувати дуже багато реагентів, що призводило до суттєвих фінансових витрат. Ми ж модифікували систему забору води, і таким чином з'явилася можливість перекачувати воду з різних рівнів і завжди відбирали найчистішу, без осаду. І звичайно ж принагідно переймали досвід. Зокрема, у колег газовиків був унікальний метод прочищення труб великого діаметра перед експлуатацією. Застосовувався очищающий «снаряд», який складався з трьох скатів вантажівки «Ураган», посаджених на вісь. Ми прогнали його під високим напором води на нашому трубопроводу. У підсумку побачили багато вимитого сміття, включаючи використані електроди, різні металеві предмети і навіть лопати.
- Ви не шкодуєте про те, що пов'язали своє життя з КП «Харківводоканал»?
- Ні в якому разі. Якби можна було повернути минуле, ніколи б не проміняв КП «Харківводоканал» на інше підприємство. Знаєте, в першу чергу вдячний долі, що звела мене з мудрими наставниками і справжніми друзями. Звичайно ж, для того, щоб згадати всіх, потрібно дуже багато часу. Але в першу чергу це - Валерій Петросов, з яким ми дружили ще з часів навчання в інституті, Лев Чечельницький, Опанас Магеря, Євген Дашевський, Григорій М'який, Михайло Ніколаєнко, Григорій Ломака, Борис Корман, Володимир Бойко та багато інших.
Також приємно і те, що підприємство завжди очолювали мудрі й талановиті керівники. Ось і Генеральний директор КП «Харківводоканал» Віталій Панов докладає всіх зусиль для того, щоб підприємство розвивалося і технічно вдосконалювалося. Ще імпонує його чуйне ставлення до ветеранів підприємства, розуміння і підтримка у вирішенні різних питань. Твердо переконаний, що і в подальшому колектив КП «Харківводоканал» продовжить славні трудові традиції своїх попередників.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло