У трудовій біографії начальника відділу науки і інновацій Управління з науки та інновацій Департаменту інвестиційної політики, науки та інновацій, доцента Миколи Прохоровича Гороха записані кілька харківських підприємств, де він обіймав відповідальні посади. Микола Прохорович працював заступником головного механіка заводу «Харпластмас», головним механіком і заступником головного інженера заводу «Гідропривід», директором харківського заводу «Хімпобутвироби». І всюди він зарекомендував себе енергійним, творчо мислячим і вмілим керівником. Однак, повністю розкрився його професійний талант на КП «Харківводоканал», куди він прийшов працювати в кінці 1997 року. Спочатку Микола Прохорович працював начальником цеху комплексної утилізації осаду стічних вод, промислових і побутових відходів КБО «Безлюдівський», а в 2008 році його призначили начальником відділу науки і інновацій КП «Харківводоканал».
- Незабаром після того, як мене призначили на посаду начальника цеху комплексної утилізації, в місті гостро постала проблема з полімерними відходами, які накопичувалися на полігонах у великій кількості, - згадує перші роки роботи на підприємстві Микола Прохорович Горох. - І тоді на рівні керівництва міста було прийнято рішення про будівництво «Дослідно - експериментального виробництва з переробки полімерних відходів потужністю 1500 тонн на рік».
Безпосередню участь в реалізації цього проекту взяв і я. І в квітні 2001 року Державна комісія прийняла цей, безумовно, важливий для міста об'єкт. Таким чином, проблема з переробки полімерних відходів була вирішена. Але мене вже в той час турбувала інша проблема: що треба зробити для того, щоб з цих полімерних відходів виробляти конкурентну продукцію, що користувалася б попитом на ринку. В силу того, що працюю саме на цьому підприємстві, ми з однодумцями зупинилися на розробці технології виготовлення кришок люків і решіток дощоприймальних систем водовідведення міста зі вторинних полімерних відходів.
- Миколо Прохоровичу, чому Ви з колегами вирішили з полімерних відходів розробляти саме кришки люків і решітки дощоприймальних систем, а не будь-які інші вироби?
- Причин для цього багато. По-перше, існуючі чавунні кришки люків і решітки дощоприймальних систем вже давно стали легкою здобиччю крадіїв металу. Звідси і різні непередбачені ситуації - травмуються люди, відбуваються дорожні аварії і забруднюється навколишнє середовище. По-друге, вартість виготовленої продукції з полімерних композицій майже вдвічі дешевше, на відміну від вітчизняних аналогів, зроблених з чавуну. Наші кришки абсолютно не користуються попитом у любителів металобрухту. Але найголовнішим завданням розробників було те, що за технічними характеристиками полімерні вироби мали перевершувати існуючі. І, як то кажуть, шляхом багатьох проб, а іноді і помилок, ми домоглися задуманого.
- Миколо Прохоровичу, але розробкою і виробництвом таких альтернативних виробів тільки в Україні займається майже тридцять підприємств. Як вдалося витримати таку конкуренцію і стати лідером цього ринку?
- Дійсно, багато підприємств не тільки в Україні, а й за кордоном займаються виробництвом полімерних кришок. Відразу обмовлюся, що в західних країнах вироби виготовляються з первинної сировини полімерів і це досить дороге задоволення. Ми ж пішли шляхом використання вторинної сировини, яка перероблена з полімерних відходів. А їх в нашому місті в надлишку.
Проведений моніторинг накопичення полімерної тари і упаковки свідчить про те, що за рік цієї вторинної сировини накопичується в Харкові від 15 до 17 тисяч тонн. Відносно вітчизняних виробників і конкуренції, то ми її не боїмося. З гордістю, без перебільшення, можу сказати, що наші вироби є кращими, і аналогів їм не існує. Авторський колектив створив унікальний хімічний склад виробу, який здатний витримати навантаження в 40 тонн. При цьому, як показали багаторічні випробування, кришка і корпус після зими і протягом спекотного літа повністю зберегли свої властивості і не деформувалися.
- Скажіть, а скільки вже альтернативних кришок люків вдалося встановити в Харкові та області?
- Наразі встановлено 5000 таких високоякісних комплектів. З урахуванням того, що в Харкові на сьогодні налічується понад 80000 каналізаційних і водопровідних люків, то роботи вистачить на довгий час. І це ще ми не говоримо про каналізаційне та водопровідне господарство всієї країни, а в перспективі - зарубіжжя. А чому б і ні?
- Скажіть, Миколо Прохоровичу, а над чим Ви зараз працюєте?
- Задумок багато. Уже розробили нову серію полімерних надміцних люків, які встановлюються на каналізаційних і водопровідних комунікаціях в аеродромах і корабельних доках. Вони витримують навантаження до 70 тонн і успішно пройшли всі необхідні випробування. Також налагодили виробництво надійних решіток дощоприймальних систем. І ще одне наше ноу-хау - виготовлення з вторинних полімерів сучасних водорозбірних колонок. До кінця цього року плануємо виготовити і встановити близько 500 таких виробів. А в найближчій перспективі розробка та налагодження виробництва оглядових колодязів. І це теж дуже відповідальне завдання, адже нинішні бетонні колодязі піддаються корозії і швидко приходять в непридатність. В процесі реалізації наукового новаторства ми отримали відповідні патенти на винахід та корисну модель.
- Миколо Прохоровичу, а не виникало бажання передати свій багатий досвід і знання учням?
- Свій досвід і знання я як доцент протягом 15 років передавав студентам відразу трьох харківських вузів - національного автомобільно-дорожнього університету, національного університету імені В.Н. Каразіна та національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова, а саме читав курс лекцій на тему «Зниження обсягів полімерних відходів методом регенерації та промислової переробки з виготовленням готової продукції для потреб комунального господарства». Бачив в аудиторії багатьох серйозно зацікавленних цією дисципліною юнаків і дівчат.
Це означає, що у справи всього мого життя є талановиті послідовники, які продовжать винаходити корисні вироби для потреб житлово-комунального господарства. Крім того, є автором понад 140 навчальних посібників, наукових публікацій і наукових досліджень в області широкого використання полімерних відходів для виробництва надміцних виробів в ЖКГ. Також набутий досвід наш авторський колектив, до складу якого увійшли Іван Васильович Корінько і Володимир Миколайович Бабаєв, детально описаний в навчальному посібнику «Полімерні відходи в комунальному господарстві». Багато вже зроблено, але багато ще належить зробити в майбутньому.
- Миколо Прохоровичу, робота займає більшу частину Вашого часу. Справляється враження, що Ви абсолютно не відпочиваєте.
- Скажу відверто: для мене відпочинок - це, без перебільшення, робота, якій віддаю всі свої сили і знання. Приміром, уже років тридцять не беру лікарняний лист і взагалі не з'являюся в поліклініці. Свого часу, на вихідних займався будівництвом власного приватного будинку. Це була свого роду віддушина від насичених робочих буднів. Зараз, коли випадає вільний час, то відразу поспішаю до свого правнука Гліба. Ми з ним справжні друзі, які ніколи не втомлюються спілкуватися!
Інтерв'ю провів Ігор Тесло