-  Народився я у селі Шаталівка Курської області, - розповідає Василь Іванович Шаталов, - Батьки працювали у місцевому господарстві і сподівалися, що і я, закінчивши школу, теж працюватиму на землі. Однак я був романтиком, і ми разом із друзями у 1960 році за комсомольською путівкою поїхали до далекого Семипалатинська, де в технічному училищі залізничників готували електромонтажників. Звідти доля закинула мене на Україну, до Харкова. Ми брали участь у електрифікації Південної залізниці, зокрема я працював у будівельному електромонтажному потязі №704. А потім я дізнався, що розпочалася велика модернізація харківського моторобудівного заводу «Серп і молот», і там у дефіциті були кваліфіковані електромонтери. Пропрацював на підприємстві я кілька років, а потім мені розповіли, що підприємству по експлуатації каналізаційних мереж потрібні електрики, і їм навіть надається житло. Це й вплинуло на мій вибір.

- І з чого ж розпочалася ваша трудова діяльність на новому підприємстві?

- Мене направили працювати електриком на головну каналізаційну насосну станцію, що була розташована на Греківській. Робота тут була відповідальна, а спеціалістів не вистачало. Ось тоді я і згадав про своїх друзів, які продовжували працювати на заводі «Серп і молот». Поговорив із ними, розповів, що тут пристойні заробітки, є можливість отримати житло, і умовив їх змінити місце роботи. Так і лишався тут до 1973 року, коли на високому рівні було прийнято рішення про закриття  Головної насосної станції на Греківській і розпочато будівництво сучасної станції глибокого закладання на Диканівці.

- Василю Івановичу, а з чим це було пов’язане?

- Справа в тому, що в ці роки активними темпами велося будівництво метрополітену і розташування нашої станції не дозволяло проводити відповідні роботи метробудівникам. Відтак розпочали монтаж і налаштування обладнання на новому місці. Роботи проводилися активними темпами - і в рекордні строки, лише за рік, найбільша каналізаційна насосна станція в Україні була запущена в дію. Це дозволило відключити приблизно двадцять малопотужних станцій і повністю відмовитися від подвійної та потрійної перекачки стічних вод у Харкові. А між тим, широкомасштабні роботи з будівництва і модернізації існуючих очисних споруд проводяться і зараз. У свою чергу, я паралельно з роботою навчався на вечірньому відділенні Харківського інституту інженерів комунального господарства. Отримав диплом інженера-електрика, а незабаром підвищили по службі і призначили головним енергетиком на Диканівських очисних спорудах.

- А потім на цьому важливому об’єкті сталася масштабна аварія. Ви теж брали участь у її ліквідації?

- Так, брав активну участь. Тоді через дуже сильні опади затопило станцію, насоси не впоралися зі своїм завданням і вийшли з ладу. Про це  багато розповідали, але зазначу, що вже через місяць після аварії був запущений перший відремонтований насос. Словом, доклали всіх зусиль, аби в найкоротший термін ліквідувати аварію і відновити належну роботу Головної каналізаційної насосної станції і не допустити екологічну катастрофу.

- Знаю, Василю Івановичу, що ви є автором багатьох запроваджених рацпропозицій. Які з них для вас найдорожчі? 

- Скажу так: у кожен свій винахід вклав, як мовиться, частину душі. Тому всі вони для мене однаково пам’ятні. До того ж, багато цих рацпропозицій використовуються на очисних спорудах і наразі.

- Через кілька місяців КП «Харківводоканал» відзначатиме своє 135-річчя. Що в той день згадається?

- Багато чого. У своєму житті мені завжди щастило на мудрих наставників. У першу чергу, згадаю колишнього головного енергетика підприємства Григорія Михайловича Ципурського, якого, на превеликий жаль, уже немає на цьому світі. Це була легендарна особистість. Колишній моряк-підводник допоміг мені не лише професіонально, але й був цінним життєвим порадником. Тому, коли згодом вже я навчав молодь, то завжди ставив його у приклад. Знаєте, пишаюся тим, що в усі роки працював пліч-о-пліч з вірними друзями та однодумцями. А це, на моє глибоке переконання, найголовніше. Відрадно й те, що справу всього життя продовжує і мій син Юрій, який працює заступником директора Комплексу «Харківводовідведення».

Интерв’ю провів Ігор Тесло