- Аварійні ситуації в місті виникають доволі часто, адже каналізаційна система поступово зношується, - говорить Олександр Надточий. – Тому тривожні виклики у нас справа звична і у вихідні, і у свята, і вночі. Я повинен завжди бути у оптимальній формі, щоб оперативно виїхати на місце аварії і ліквідувати її. Ось і буквально кілька днів тому мені довелося пізно ввечері виїжджати на Холодну гору, де трапилася аварія в каналізаційній мережі. Працювали майже усю ніч, але завдання своє виконали. За свої понад тридцять років роботи на цьому підприємстві я сотні разів виїжджав на оперативні завдання. Крім того, обов’язково доводиться чергувати і у святкові дні. Так що спочинок нам лише сниться.

- Тоді розкажіть, Олександре Миколайовичу, як ви обрали таку неспокійну і відповідальну професію?

- Народився я в селищі Циркуни, що під Харковом, у звичайній трудовій родині. Змалку допомагав батькам по господарству, навчався в місцевій школі, а після її закінчення, не вагаючись, пішов працювати до місцевого радгоспу механізатором. А вже через кілька років мене прикликали до армії. Служив прикордонником у Середній Азії, а ще рік виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Після демобілізації повернувся у рідні Циркуни, і мій батько Микола Олександрович порадив іти працювати у нинішнє КП «Харківводоканал». До речі, він віддав цьому підприємству багато років, йому першому довірили освоїти гідродинамічну установку для очищення каналізаційних мереж. Він бачив мій потяг до техніки і сказав керівництву, що і я сумлінно трудитимуся на такій же техніці. Батьківського заповіту я дотримуюся вже понад 30 років.

- Зрозуміло, батько допомагав вам освоїтися у новому колективі. А хто ще підставив плече молодому водієві?

- Хороших спеціалістів і чуйних наставників на підприємстві чимало. Та, в першу чергу, я хотів би відзначити Михайла Олександровича Власенка. Він чудовий організатор, у нього, як мовиться, золоті руки, він завжди прийде на допомогу, завжди знайде доброзичливе слово для своїх підлеглих. Завдяки йому у нас сформувався завзятий і високопрофесійний колектив, де особливою повагою користуються Василь Котляр, Юрій Волков, Олександр Федорченко та інші. Тут треба найперше сказати про те, що взимку, в силу об’єктивних причин, на лінії працює лише кілька установок. Аварійних же викликів вистачає з головою, от і доводиться кожному з нас працювати у напруженому ритмі, а іноді навіть і підміняти один одного. Це, звичайно, непросто, але ніяких непорозумінь у колективі не виникає. Крім того, навзаєм допомагаємо ремонтувати техніку, аби вона не підвела в екстремальних ситуаціях.

- Олександре Миколайовичу, а чому так часто трапляються аварійні ситуації на каналізаційних мережах міста?

- Це спричинено тим, що більшість мереж експлуатуються вже давно, з різних причин у них трапляються так звані побутові затори. І тут би мені хотілося звернутися до харків’ян, котрі дозволяють собі викидати у зливні системи різноманітне сміття та побутовий непотріб. Це теж значною мірою призводить до аварійних ситуацій. Тому я і закликаю харків’ян бути дбайливими та цінувати нашу роботу.

- З ваших слів, Олександре Миколайовичу, вільного часу у вас не так вже й багато. А якщо випадає вільна година, то як ви її проводите?

- Я із задоволенням пораюся на присадибній ділянці, доглядаю за городом та садом, разом з дружиною радіємо, коли збираємо рясний врожай овочів та фруктів для родини. Іноді з друзями вибираємося на рибалку, готуємо на вогнищі юшку, співаємо задушевних пісень. Скажіть, хіба це не справжнє людське щастя?

-У кожної людини є своя мета у житті. Щоб ви тут сказали?

- Я завжди з великою повагою ставлюся до трудових династій, від яких, на мою думку, значною мірою залежить успіх підприємства. Приємно, що у КП «Харківводоканал» поступово формується і трудова династія Надточиїв. Тут трудився мій батько, працюю я з дружиною Наталією Вікторівною, а ще в цьому колективі трудиться і старша донька Вікторія. Сподіваюся, у майбутньому на підприємстві працюватимуть і мої онуки… А ще мені болить те, що відбувається на Сході України. Я уже розповідав вам, що брав участь у бойових операціях в Афганістані, добре знаю вартість життя і смерті. Тому нам потрібно якнайшвидше припинити на Донбасі  бойові дії, відновити мир і спокій, повернути воїнів до праці. І це зараз найголовніше для України.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло