- Народився я в Хабаровську, - розповідає Сергій Сергійович Піліграмм. - Але перед війною сім'я переїхала до Харкова. Батько відразу ж пішов на фронт і загинув, а ми з матір'ю пережили всі жахи фашистської окупації. Пам'ятаю, як загарбники знущалися над харків'янами, знищували заводи і фабрики, намагалися навіть зруйнувати пам'ятник Тарасу Шевченку. Після звільнення міста я пішов в школу № 36. Вважаю її кращою і пишаюся тим, що закінчив її. Уже тоді розумів, як багато зусиль потрібно докласти для відновлення Харкова, його промислового потенціалу, культурних і історичних споруд. Можливо, на мій життєвий вибір вплинуло те, що моя мама Ніна Андріївна, працювала інженером-конструктором, була членом Спілки архітекторів СРСР. Вона брала участь в проектуванні таких унікальних споруд, як новий цирк, басейн «Акварена» і багато інших.

- Отже, Сергію Сергійовичу, ви усвідомлено вибрали професію будівельника?

- Саме так. Після закінчення школи вступив до Харківського інституту інженерів комунального будівництва. Унікальність програми навчання в інституті полягала в тому, що крім основ будівництва в ній представлені такі дисципліни як водопостачання, водовідведення, зелене господарство, зовнішнє освітлення, міський електротранспорт та інші складові житлово-комунальної сфери. Вважаю, що і сьогодні Харківський національний університет міського господарства ім. А. Н. Бекетова випускає фахівців широкого профілю, які можуть працювати в будівництві, комунальному господарстві, у сфері управління муніципальних утворень.

- Розкажіть, Сергію Сергійовичу, з чого почався ваш трудовий шлях?

- Скажу, що мені пощастило - після закінчення вузу отримав направлення в ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 86. Саме цьому трудовому колективу тоді поручалися найвідповідальніші завдання з будівництва важливих промислових об'єктів, зокрема, нових потужностей на оборонних заводах імені Малишева, Хартроні, авіаційному та інших. Починав майстром, поруч працювали досвідчені і висококваліфіковані фахівці, у яких я навчався як краще організувати справу, якісно виконувати будівельні роботи. А ще - завжди чуйно ставитися до людей, довіряти і підтримувати їх у важку хвилину. Саме так я і намагався працювати і діяти на всіх відповідальних посадах - то в будівельних підрозділах або в облвиконкомі на посаді голови комітету з будівництва та керівника обласного житлово-комунального управління. Особливо хочу відзначити в моєму становленні як керівника роль Масельського О. С., Дьоміна О. А., Кушнарьова Є. П., Пилипчука М. Д. і Реусова В. А. Допомагало й те, що в нашому місті працювала ціла плеяда талановитих новаторів - Бабаєв В. М., Харченко А. М., Гриневич Є. А., Водовозов Н. П. і багато інших.

- Розкажіть, Сергію Сергійовичу, який з побудованих об'єктів для вас найдорожчий і чому?

- Їх багато, кожному з них довелося віддати немало сил, наполегливості і неординарних рішень. Запам'яталося, зокрема, будівництво заводу тракторних двигунів. Терміни були стиснуті, не завжди вистачало потрібних будматеріалів, підводили постачальники. Країні потрібні двигуни для принципово нового трактора Т-150 і ми зобов'язані були виконати роботи в установлені урядом терміни. Буквально днювали і ночували на будівництві, часто навідувався в міністерства, всілякими правдами і неправдами «вибивали» потрібні ресурси. Довелося працювати зі спеціальним контингентом, військовими будівельниками, але головним кістяком трудового колективу БМУ «Моторострой», звичайно були високопрофесійні будівельники, які мають величезний досвід будівництва унікальних об'єктів. Ось так кувалася трудова перемога. А сьогодні, коли доводиться проїжджати поруч з цим об'єктом, то серце болить від того, що зараз на місці цеху підприємства розташувався розважальний комплекс. Хіба можна так розпоряджатися державною власністю? Запам'яталося мені і спорудження Харківської телевізійної вежі. Це був дійсно унікальний проект, адже вона повинна була бути висотою 240,7 метрів. А між тим, можливості баштового крана обмежувалися позначкою 157 метрів. Тоді було прийнято рішення спільно з монтажниками спеціалізованого управління № 127 застосувати вертоліт. Багато хто не вірив, що такий експеримент вдасться, але ми не відступили і диво-вежа була вчасно здано в експлуатацію. І таких історій я міг би розповісти чимало.
Будівництво великих промислових об'єктів вимагало, найчастіше, прийняття нестандартних технічних рішень, що в свою чергу зажадало постійно підвищувати свої технічні знання. У 1990 р мною була захищена кандидатська дисертація в основу якої були покладені розробки, застосовані при реконструкції заводу «Серп і молот».

- У вас багато урядових нагород, Сергію Сергійовичу, розкажіть про найдорожчу з них?

- У кожної нагороди, звичайно, своя ціна. Багато харків'ян добре пам'ятають про крупну аварію на Диканівських очисних спорудах, яка трапилася двадцять років тому. Її потім назвали екологічною катастрофою і вона загрожувала безпеці не тільки нашого міста, а й усього регіону. Мене тоді призначили координатором діяльності всіх будівельних організацій в ліквідації наслідків цієї аварії. Працювали практично без сну, намагалися якомога швидше подолати це лихо. Чимало було труднощів. Ліквідатори аварії страждали від різного роду отруєнь і їх доводилося госпіталізувати. Мене теж не оминула ця доля, але оговтавшись я знову повернувся на об'єкт. Тим мені так і дорога державна нагорода за ліквідацію аварії на Диканівських очисних спорудах - орден «За заслуги» III ступеня. Не менш почесна нагорода орден «За заслуги» II ступеня, отриманий мною за дострокове введення в експлуатацію стадіону «Металіст», реконструкція якого проводилася у зв'язку з проведенням ЄВРО-2012. Також дорогі почесні звання Заслуженого будівельника України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, Почесного громадянина Харківської області. Всі ці нагороди отримані мною завдяки тому, що поруч зі мною працювали чудові професіонали, що віддають всього себе роботі.

- Виходить, будівельникам спочинок тільки сниться?

- Але не тільки будівельникам. У 1995 р я був призначений начальником Обласного житлово-комунального управління та завдяки досвіду роботи в будівництві, знань отриманих в інституті зроблено чимало, особливо в питаннях впровадження енергозберігаючих технологій, обладнання в комунальному господарстві. Рішенням уряду Харківська область в 1997 р була визнана піонером у цій галузі. У надзвичайно важких обставинах довелося мені попрацювати і при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії. Таке ніколи не забувається. І як кажуть мої роки - моє багатство. Останнім часом я працюю в КП «Харківводоканал» начальником Управління з питань науки та інновацій, а до цього був заступником генерального директора КП КГ «Харківкомуночиствод», головним радником генерального директора КП «Харківводоканал». Здавалося б, не такі навантаження, як це було раніше. Але це тільки на перший погляд. Багато довелося зробити для створення науково-технічного потенціалу підприємства. На ньому працює 2 д.т.н., 19 к.т.н., при чому 14 захистилися в період з 1998 по 2015 роки. Відпрацювали основи інвестиційної політики, завдяки чому почали залучатися закордонні та вітчизняні банківські кредити. І звичайно, активно впроваджуємо ефективні науково-дослідні розробки. Я пишаюся, що за моєю ініціативою і з активною участю генерального директора КП «Харківкомуночиствод» Корінько І. В. при повній підтримці керівництва Харківської обласної державної адміністрації, Харківського міськвиконкому, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було розроблено ТЕО проекту «екологічне оздоровлення р. Сіверський Донець і підвищення якості питної води», в яке включені практичні всі інвестиційні проекти спрямовані на підвищення надійності систем водопостачання, водовідведення, санітарної очистки, їх реалізація здійснюється в даний час і це в свою чергу забезпечує екологічну стійкість нашого регіону.

- Словом, не менш важливі справи у вас ще попереду. Скажіть, Сергію Сергійовичу, а що людині потрібно в житті для щастя?

- Робота по душі, мрія про прекрасне. А ще - міцна сім'я. У мене любляча дружина, Галина Миколаївна, професор, к.т.н., викладає в Харківському національному університеті будівництва і архітектури. Виховали двох синів, пишаємося онуками. Це, на мою думку і є справжнє людське щастя і звичайно гордість за ті об'єкти, які побудовані і створили високий імідж Харківської області та міста Харкова, як промислового інтелектуального центру в Україні. Радує і те, що вдалося за рахунок реконструкції, технічного переозброєння підвищити надійність роботи систем водопостачання і водовідведення Харкова.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло