Найяскравіші спогади у кожної людини, безумовно, пов'язані з дитинством. Ось і працівниця комунального підприємства «Харківводоканал» Раїса Коваленко часто згадує свою матір Катерину Петрівну, яка живе в Хмельницькій області. Вона дуже любить порядок в помешканні і до цього привчила своїх дітей. Мовляв, чистота завжди має бути присутня і в будинку, і на виробництві - це привчає кожну людину до акуратності, зібраності та відповідальності.
Батьки Раїси Коваленко працювали в місцевому колгоспі і були зайняті практично з раннього ранку до пізнього вечора. Тому багато домашніх справ лягали на плечі старшої доньки - клопоти по господарству, виховання молодших сестрички та братика, а також підтримання порядку та створення затишку в сільській хаті. Ось так і пролетіло дитинство, Раїса Коваленко закінчила школу і поїхала вчитися до Харкова.
«У Харкові я поступила в поліграфічне училище №26. Майбутній фах лінотипіста мені подобався, а тому вчилася з ретельністю і намагалася оволодіти всіма професійними секретами. До речі, практику проходила в друкарні, розташованій в селищі Золочів. Тут випускалася районна газета «Зоря» і я зарекомендувала себе добре. Після того, як закінчила училище з відзнакою, начальник друкарні приїхав і вмовив мене повернутися працювати в Золочів», - розповідає Раїса Коваленко.
- Раїсо Дмитрівно, і як працювалося в друкарні?
- Працювала з задоволенням. Як вже говорила, професія мені подобалася, але в райцентрі зустріла свого майбутнього чоловіка Валерія, і ми переїхали до Харкова. Незабаром у нас народився син Руслан, і я вирішила перекваліфікуватися в вихователі дитячого садка. І тут мені, до речі, стали в нагоді навики виховання молодших сестрички і братика. Загалом, нова робота мені також припала до душі, і я швидко освоїла цю важливу і відповідальну професію.
- А як так вийшло, що Ви опинилися на КП «Харківводоканал»?
- Справа в тому, що в кінці 90-х років минулого століття дитячий сад №282, в якому я працювала, реорганізували в один з абонентських відділів ТПО «Харківкомунпромвод». Завідуюча дитячого садка, Ніна Володимирівна Зайцева, перейшла працювати до відділу завгоспом і після того, як були зроблені відповідні ремонти, мені запропонували роботу прибиральниці службових приміщень. В принципі це мене влаштовувало, адже працювала в добре знайомому колективі і жила в декількох хвилинах ходьби від роботи. Загалом, намагалися підтримувати в приміщенні необхідний порядок і чистоту. Нарікань на нашу роботу не надходило, а тому все йшло своєю чергою.
- Раїсо Дмитрівно, а потім Ви перейшли працювати на Комплекс спецмашин і механізмів. Що сталося?
- Справа в тому, що кілька років тому з абонентного відділу знову зробили дитячий садок і тому мене перевели працювати на КСіМ. Колектив тут також дружний, зустріли мене доброзичливо, а в разі необхідності підказували, як діяти в тій чи іншій ситуації. На перших порах допомагав порадами і наш безпосередній керівник Павло Євгенович Корчагін. Є і одна відмінність: якщо на попередньому місці роботи я підтримувала чистоту і порядок в службових приміщеннях, то тут - в виробничих. А найбільша нагорода для мене - бачити доброзичливі усмішки працівників підприємства.
- Скажіть, чи не втрачаєте Ви зв'язку зі своєю малою батьківщиною?
- Ні в якому разі. Там живе мама Катерина Петрівна, ось я і приїжджаю до неї, допомагаю по господарству, і разом згадуємо мої дитячі роки. Ну а в Харкові всі мої турботи пов'язані з вихованням онука Кирила. Разом читаємо книги, малюємо, дивимося пізнавальні передачі. Ким він виросте в майбутньому, звичайно, не знаю. Але вірю, що Кирило вивчиться і стане кваліфікованим фахівцем і справжньою людиною.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло