Кілька днів тому рідний Харків був наповнений весняною музикою, жіночим сміхом, квітами різних барв і відтінків. І це не дивно. Місто відзначало одне з улюблених свят - Міжнародний жіночий день 8 Березня. Запам'ятався він і маляру КП «Харківводоканал» Валентині Павловій. Після трудової зміни було багато привітань від керівництва, добрих слів і побажань. Свято продовжилося і в колі сім'ї, де найпрекраснішим подарунком для неї стало художнє і танцювальне привітання від онуків - Насті і Павла. Така в цій сім'ї багаторічна традиція.
«Це чудове весняне свято добре пам'ятаю ще зі шкільної лави. Десь в 3-4 класі я вже брала активну участь в цій урочистій події. Ретельно готувалися, репетирували пісні і танці, намагалися кожен номер виконати від душі. Потім в шкільному залі збиралися вчителі та батьки, дивилися наші виступи і підтримували школярів оплесками», - розповідає Валентина Павлова.
- Скажіть, а де пройшло Ваше дитинство?
- Наша сім'я жила в селі Ковалівка, Краснокутського району. Мама, Килина Андріївна, працювала вихователем в дитячому саду, а батько, Василь Петрович, працював у місцевому колгоспі. Вільного часу у них було без лишку, а тому багато домашньої роботи доводилося виконувати дітям. Проте знаходився час і для дозвілля на природі. Зокрема, взимку разом з ровесниками любили кататися на лижах. Ось так і пролетіли шкільні роки.
- Валентино Василівно, після закінчення школи Ви не залишилися в рідному селі?
- Так уже склалося, що я поїхала до Харкова, де і поступила до міського професійно-технічного училища №13. Там готували фахівців будівельних професій, і я обрала для себе спеціальність маляра. Тут викладали теорію і практику досвідчені майстри, а тому навчання мені давалося досить легко. Особливо подобалася практика, коли разом з досвідченими працівниками трудилися на будівництві житлових будинків. Після закінчення навчання мене направили в Харківський домобудівний комбінат №2. Сьогодні я з гордістю можу сказати, що дуже багато будинків на Салтівському житловому масиві було побудовано, в тому числі і моїми руками. До речі, будівництво велося ритмічно, і кожен місяць ми здавали один багатоповерховий будинок. І, звичайно ж, від душі раділи разом з новоселами, які обживали цей масив. Але з часом темпи будівництва пішли на спад, і я змушена була змінити робоче місце.
- І ось, в 2010 році Ви почали працювати на новому підприємстві - КП «Харківводоканал»...
- З того часу я і працюю на цьому підприємстві. Колектив тут доброзичливий, чуйний і професійний. За моїми плечима вже був великий досвід, тому швидко освоїлася. До речі, усіляко підтримав мене і головний механік Комплексу спецмашин і механізмів Віктор Григорович Левченко, який брав мене на роботу. Безпосередньо бригадою керує майстер Людмила Олексіївна Андрієнко. Це - досвідчений і знаючий керівник, яка вміє поставити роботу так, щоб отримати від кожного максимальну віддачу. Тому з поставленими завданнями справляємося якісно та своєчасно. Проводимо ремонти приміщень, виробничих об'єктів, підтримуючи їх у необхідному порядку. Також у нас на балансі позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Ромашка». Особливо ретельно готуємо його до літнього оздоровчого сезону, створюючи дітлахам комфортні умови побуту і проживання.
- Валентино Василівно, скажіть, Ви отримуєте задоволення від роботи на підприємстві?
- Безумовно. По-перше, тут мені вдалося реалізувати своє вміння, майстерність і навчитися чомусь новому. А по-друге, тут у мене справжні друзі, які готові прийти на допомогу і словом, і ділом. Так що я цілком задоволена тим, що доля звела мене з КП «Харківводоканал».
- І ще один традиційне запитання: як проводите своє дозвілля?
- Тут у мене на першому плані - онуки, яким приділяю якомога більше вільного часу і уваги. Настя і Павло серйозно займаються бальними танцями і вже досягли позитивних результатів. Коли вдається, то з задоволенням відвідую їх тренування, радію їхнім успіхам. Сподіваюся, в майбутньому вони доб'ються великих перемог. Звичайно ж, кожен рік намагаюся відвідати свою малу батьківщину - село Ковалівку. Воно досі вабить мене в далеке і прекрасне дитинство.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло