Багатьом харків'янам добре відомо це місце - перший світломузичний фонтан, встановлений у міському саду імені Т.Г. Шевченка. Молодь призначає тут побачення, милується різнокольоровими переливами води, а люди старшого віку, особливо в літню спеку, знаходять тут приємну прохолоду. Буває іноді тут і керівник групи виявлення прихованих витоків води КП «Харківводоканал» Володимир Ованесович Папазян. Але він не тільки милується цим рукотворним дивом, але і згадує, скільки праці і зусиль було докладено ним і його однодумцями для створення цього унікального фонтану. До речі, біля витоків його створення стояв колишній керівник підприємства Валерій Альбертович Петросов. Свого часу він вирішив зробити подарунок місту і з цією метою сформував команду висококласних фахівців, з якою і відправився в Єреван. Саме в столиці Вірменії на площі в центрі міста красувався світломузичний фонтан.
«У Єревані ми детально ознайомилися з конструкцією фонтану, його механізмами, їх роботою. Потім, уже в Харкові, всі кращі напрацювання впровадили у себе на місці. Вийшло добре, харків'яни та гості міста залишилися задоволеними від побаченого в дії світломузичного фонтану, який і став одним з улюблених місць відпочинку городян. На цьому ми не зупинилися. Згодом взялися за установку ще одного світломузичного фонтану біля Палацу спорту «Ювілейний». Я дуже радий і задоволений, що мені безпосередньо довелося брати участь в створенні цих дивовижних і казкових, можна сказати без перебільшення, шедеврів мистецтва», - розповідає Володимир Папазян.
- Володимире Ованесовичу, цією відповідальною роботою Ви займалися в ті роки, коли вже стали професійним фахівцем. А з чого все почалося?
- Народився я в Гаграх, що на Кавказі, в родині військовослужбовця. Там пройшло моє дитинство і шкільні роки. Після закінчення середньої школи вирішив спробувати щастя у відомому на всю країну і далеко за її межами Московському фізико-технічному інституті. Вступити туди практично було неможливо, але я зважився. На жаль, спроба виявилася невдалою, і тоді я приїхав до Харкова. Справа в тому, що тут в гідрометеорологічному технікумі вчився мій старший брат Роберт. Він і порадив мені здати документи до Харківського політехнічного інституту. Так я і став студентом.
- Чи пригадуються студентські роки?
- Безумовно, адже це був досить цікавий період в моєму житті. Старанно вчився, був частим відвідувачем бібліотеки, а разом з тим серйозно займався спортивною гімнастикою. І виходило у мене в спорті досить добре, але одного разу отримав серйозну травму, і про високі досягнення довелося забути. Також в інституті зустрів і свою любов - Людмилу, яка з часом стала моєю дружиною. А взагалі закінчив політехнічний інститут з червоним дипломом, і представники одного з військових заводів Харкова запропонували мені посаду інженера-конструктора з обов'язковим вирішенням житлового питання. Але час спливав, а житло мені так ніхто і не збирався надавати, а в один з днів взагалі сказали, мовляв, ніхто тобі такого не обіцяв. Ось тоді я і зрозумів, що з цими людьми мені не по дорозі. І буквально на наступний день зустрів друга Юрія, з яким разом працювали. Ось він і сказав, що зараз в управлінні «Харківвводопровід», де він працював, створюється важливий і перспективний напрямок - автоматизовані системи управління технологічними процесами водопостачання та розподілу води. Я подумав і незабаром вже розмовляв з начальником відділу АСУ В'ячеславом Маслаковим. Як то кажуть, успішно пройшов співбесіду і приступив до виконання обов'язків на посаді інженера-електронщика.
- Володимире Ованесовичу, Ви відразу включилися в роботу по створенню автоматизованих систем управління водопостачанням?
- Безумовно. Цей проект по-справжньому захопив усіх його учасників. Ми працювали з раннього ранку до пізнього вечора та не відчували втоми. Наснаги надавало і те, що це була унікальна в своєму роді розробка, аналогів якої не було в країні. В кінцевому підсумку, робота була успішно завершена, і колектив розробників домігся вагомих результатів, що дозволило істотно економити матеріальні ресурси підприємства. До речі, управління «Харківводопровід» на ВДНГ країни нагороджено золотими, срібними та бронзовими медалями за цю розробку, будівництво, введення в експлуатацію та освоєння першої в країні АСУ ТП міського водопостачання.
- Наступним етапом Вашої трудової діяльності стало виявлення прихованих витоків води на водоводах. І тут вдалося досягти вагомих результатів?
- У той час значно посилилася робота по виявленню прихованих витоків води на водопроводах, які приводили до необґрунтованих економічних втрат. Придбали спеціальне ефективне обладнання, і я взявся за справу. До речі, в деяких містах бували випадки, коли роками протікали невеликі річечки, на берегах яких навіть відпочивали люди. Потім виявлялося, що вода в них надходить з поривів на трубопроводах. Звичайно ж, все це приводило до істотних втрат питної води та додаткових фінансових витрат підприємств, що займаються водопостачанням.
- Володимире Ованесовичу, а чи важко визначити, в якому саме місці трубопроводу відбувається витік води, адже він знаходиться під землею?
- Я б так не сказав. Вже давно відпрацьована певна технологія з пошуку прихованих витоків води. Звичайно ж, вона не дає стовідсоткового результату, але дуже ефективна. Тим більше, що займаюся цією справою протягом багатьох років, а тому справляюся з цим відповідальним завданням.
- Володимире Ованесовичу, робота роботою, а чи залишається вільний час для сімейних справ?
- Сини вже виросли, а тому стало більше часу, який ми проводимо з дружиною. Відвідуємо театри, подобається відпочивати на природі. А ще іноді з Людмилою буваємо в саду Шевченка, де милуємося світломузичним фонтаном. Приємно усвідомлювати, що в цьому дивовижному спорудженні є моя частинка праці і душі.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло