Народився він в дагестанському місті Каспійську, де на місцевому заводі працювали його батьки - Іван Іванович та Надія Федорівна. У школі навчалися діти різних національностей, і до всіх він ставився доброзичливо. Разом ганяли футбольного м'яча на шкільному стадіоні, грали в теніс, а потім гуртом бігли купатися в морі. Так непомітно і пролетіли шкільні роки. Ось тоді він і задумався про те, як далі будувати своє життя.

«Я багато чув про місто Харків, його музеї, історичні пам'ятки і про те, що там багато вчиться студентської молоді. Тому і вирішив поїхати на Україну», - розповідає Микола Волошин.

- Миколо Івановичу, приїхавши до Харкова, що зробили в першу чергу?

- Справа була в 1978 році. Для початку ознайомився з визначними пам'ятками, архітектурою та історією цього унікального міста, а потім пішов влаштовуватися на роботу в Виробниче управління водопровідного господарства Харкова. На роботу мене приймав начальник служби міських мереж, професіонал своєї справи Петро Васильович Мацюк. Він уважно вислухав мене, поговорили про плани і для початку запропонував попрацювати слюсарем аварійно-відновлювальних робіт в Київському районі. Я погодився, і почалися трудові будні. Роботи вистачало з головою, але нам вдавалося успішно справлятися з поставленими завданнями. Паралельно заочно навчався в Харківському інженерно-будівельному інституті на факультеті «Водопостачання та каналізація». Словом, поєднував теорію і практику водопровідної справи.

- Напевно, це добре виходило, адже через кілька років Вас призначили на посаду майстра в Комінтернівському районі, а пізніше і начальником служби водопровідних мереж Київського району...

- Можливо і так. Головне те, що на підприємстві я зустрів багато прекрасних людей, які стали для мене і наставниками, і однодумцями, і справжніми друзями. Це і вищезгаданий Петро Васильович Мацюк, Андрій Данилович Сердюк, Віктор Миколайович Шаповалов, Сергій Анатолійович Єськов, Олексій Іванович Шостак і багато інших чудових людей. Тому мені працювалося легко, і я швидко освоював тонкощі професійної майстерності.

- Але працювати рядовим співробітником і бути начальником підрозділу, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Швидко освоїлися?

- Як я вже говорив, чотири роки я пропрацював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт та прекрасно знав не тільки професійні нюанси, але і скільки треба докласти сил і вміння для того, щоб оперативно і якісно ліквідувати аварію на водопровідних мережах.

Це важкий, але такий необхідний щоденний труд, який дозволяє забезпечувати харків'ян високоякісної послугою водопостачання. Тому, коли керував районною службою водопровідних мереж, завжди входив в положення рядових працівників, а якщо виникала необхідність, то допомагав не тільки словом, а й ділом.

- У вашій трудовій книжці є запис і про те, що Ви очолювали ремонтно-будівельне управління, яке займалося перекладанням міських водопровідних мереж. І на цій відповідальній посаді все йшло своєю чергою?

- А по-іншому і бути не могло. Там теж було цікаво керувати колективом, який займався важливою справою в водопровідному господарстві. Ми проводили перекладки ділянок технічно зношених мереж, які більше вже не могли ефективно експлуатуватися. Робили свою роботу у визначені терміни і якісно, ​​а тому і нарікань не мали.

- Миколо Івановичу, зараз Ви керуєте лабораторією діагностики водопровідних мереж. Які тут завдання?

- Насправді їх багато. Зокрема, це проведення гідравлічних розрахунків на мережі. Завдяки цим розрахункам визначаємо і вираховуємо оптимальний напір води у водопровідних мережах. Ще один важливий напрямок - пошук фахівцями лабораторії прихованих витоків води. Тут ми намагаємося знизити до мінімуму невиробничі втрати води, які поступово скорочуються. Словом, важливих завдань вистачає, але завдяки високопрофесійному колективу успішно з ними справляємося. Хотілося б відзначити таких асів своєї справи, як Володимир Папазян, Валентин Зелений і Володимир Гробов. І ще одне - в останні роки на підприємстві високими темпами ведуться перекладки водопровідних мереж, і це грає велику роль в зниженні аварійних ситуацій на водоводах.

- Скажіть, а довелось Вам вивчати досвід водопровідного господарства інших країн?

- У міру сил завжди намагаюся почерпнути щось для себе нове в водопровідній справі інших країн. У них також є досить цікаві напрацювання і методи. Але і нам, безумовно, є чим пишатися. До речі, мені завжди подобалося вчитися, а тому маю і другу економічну вищу освіту.

- Миколо Івановичу, а як відпочиваєте після плідних трудових буднів?

- Риболовлею і полюванням я не займаюся. Але натомість люблю подорожувати, побував у багатьох куточках України, де завжди цікавився історією, архітектурою і менталітетом місцевих жителів. А ще із задоволенням відвідую харківські театри і слухаю класичну музику. Все це приносить мені величезне задоволення, налаштовує на позитивні емоції і заряджає оптимізмом.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло