Шкільні роки Миколи Базганова пройшли в селищі Манченки Харківського району. І зараз, вже працюючи інженером управління інженерно-технічного розвитку комунального підприємства «Харківводоканал», він часто згадує той час і друзів по краєзнавчому гуртку «Компас». Керує ним досі учитель географії Микола Петрович Панченко - закохана у свою справу людина і великий знавець історії рідного краю. Загін шкільних краєзнавців багато подорожував по Слобожанщині, вивчав історію, народні традиції і легенди. Також брали участь в обласних краєзнавчих зльотах, де члени «Компаса» отримували високу оцінку. А потім, після закінчення школи, шляхи-дороги колишніх школярів розійшлися. Микола Базганов вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту на факультет «Водопостачання та водовідведення».
«Студентські роки пролетіли швидко і непомітно. Лекції, семінари, зустрічі з відомими людьми і новаторами виробництва, проведення дозвілля з друзями - практично займали весь вільний час. Але особливо запам'яталася виробнича практика, яка пройшла в технічному відділі КП «Харківводоканал», яким керував в той час досвідчений і знаючий фахівець Віктор Олександрович Вороненко. Він багато чому мене навчив, підказував, пояснював, як вчинити в тій чи іншій непростій ситуації. До речі, згодом він зіграв важливу роль в моєму професійному становленні», - розповідає Микола Базганов.
- І як це сталося?
- Восени, коли я вже вчився на 5-му курсі, мене несподівано викликав завідувач кафедри «Водопостачання та водовідведення» Степан Михайлович Епоян і повідомив, що йому зателефонував Віктор Олександрович Вороненко та сказав, що, мовляв, в його відділі з'явилася вакансія. Ось завідувач кафедрою і поцікавився, чи не хочу я попрацювати на цьому підприємстві. Ось так я і поєднував навчання в інституті і роботу на КП «Харківводоканал».
- Миколо Вікторовичу, природно, що після захисту дипломної роботи ви продовжили роботу на цьому підприємстві…
- Так, я продовжував працювати в добре знайомому мені відділі. Чим і як займатися - знав, так що дуже швидко освоївся в трудовому колективі. Одне з головних напрямків - це проведення оптимальних гідравлічних розрахунків при підведенні комунальних комунікацій до новобудов. Для кожного житлового об'єкта треба вирахувати оптимальний напір води у водопровідних мережах, який би забезпечив комфортне життя людей, а в разі непередбачених екстрених ситуацій цього обсягу води було б достатньо, щоб їх ліквідувати. Також розраховуємо технічні параметри насосного обладнання з тим, щоб визначити оптимальні варіанти режиму його використання.
- Скажіть, а не доводилося вам брати участь в більш відповідальних проектах?
- Чому ж? Разом з колегами проводили об'ємні гідравлічні розрахунки подачі води харків'янам з Комплексу водопідготовки «Дніпро» в разі аварійної ситуації на Комплексі водопідготовки «Донець». Тут необхідно було зробити точні математичні розрахунки, врахувати багато чинників і знайти оптимальне рішення. З цим відповідальним завданням успішно впоралися.
- Миколо Вікторовичу, що ви можете сказати про трудовий колектив? Чи берете участь у громадському житті?
- Я працюю на підприємстві відносно нещодавно. Але за цей час познайомився з багатьма колегами і з інших підрозділів КП «Харківводоканал». У своїй більшості це освічені, доброзичливі і кваліфіковані фахівці. Будь-якої хвилини вони готові не тільки поділиться своїми думками, а й прийти, в разі необхідності, на допомогу. Так що, можна сказати, я зріднився з цим колективом.
На підприємстві вже не перший рік існує бойова команда, яка успішно грає в щорічному турнірі «Що? Де? Коли?» серед профспілкової молоді Харківської області. Я також беру участь у цих інтелектуальних іграх, надаю посильну допомогу друзям. А ще із задоволенням беру участь у Спартакіаді підприємства. Виступаю в лижних гонках і граю в волейбол. Це не тільки задоволення і азарт, але і можливість відчути себе корисним в трудовому колективі.
- Наша зустріч напередодні свята Святого Миколая. Що для вас означає цей день?
- Народився я на Миколая, а тому в дитинстві мої батьки, Валентина Олексіївна і Віктор Сергійович, дарували мені солодощі і фрукти. Це запам'яталося на все життя. Звичайно, в цей день мене обов'язково привітають і друзі. Така вже традиція...
- Миколо Вікторовичу, чим ви ще захоплюєтеся?
- Живу я в селищі Манченки разом із батьками. Тому допомагаю їм працювати на городі і в саду. Мій батько природжений садівник, особливо вдається йому прищеплювати плодові дерева. Він і мене навчив цій справі. До того ж, зараз багато цікавих порад і садівничих секретів можна почерпнути з мережі Інтернет. А в разі необхідності беруся за зварювальний агрегат - допомагаю знайомим і сусідам. Скажу по секрету і таке: у вільний час за допомогою швейної машинки виготовляю гаманці і портмоне... Словом, турбот і захоплень вистачає, було б тільки більше вільного часу.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло