Після відомої далеко за межами Харківщини техногенної аварії на Диканівських очисних спорудах керівництво КП «Харківводоканал» вирішило створити мобільний підрозділ, який би оперативно реагував на аварійні ситуації, що виникають на мережах водовідведення.
Ось так і з'явилася ділянка надзвичайних ситуацій, яку забезпечили необхідною технікою і обладнанням, укомплектували досвідченими і висококваліфікованими фахівцями та працівниками, а керівником призначили Олександра Власенка. Він був досвідченим і знаючим керівником, добре розбирався в людях, а тому досить швидко створив боєздатний колектив. Одного з перших Олександр Власенко запросив працювати до себе Сергія Бондаренка, на відповідальну посаду машиніста насосних установок. Хлопець швидко зарекомендував себе відмінним і знаючим майстром своєї справи. До того ж з часом він привів на підприємство і свого батька, Сергія Михайловича, і молодшого брата Юрія. Ось так і склалася ще одна трудова династія.
«Народився я в селищі Липці, навчався в школі і після закінчення восьмирічки вирішив вступити до Харківського механіко-технологічного технікуму легкої промисловості. Успішно його закінчив, відслужив в армії і постало питання про працевлаштування. І тут допоміг випадок - при зустрічі з Олександром Власенком, з яким ми дружили, він запропонував влаштуватися на підприємство. Я погодився, і з лютого 1996 року працюю на КП «Харківводоканал», - розповідає Сергій Бондаренко.
- І яке було перше серйозне випробування для працівників дільниці надзвичайних ситуацій?
- Одним з перших відповідальних завдань була ліквідація аварійної ситуації на насосній станції в селі Малинівка, Чугуївського району. Незважаючи на певну складність, працювали злагоджено і сумлінно, були, як то кажуть, однією командою. Загалом, з поставленим завданням чітко впоралися і провели необхідний комплекс заходів.
- Сергію Сергійовичу, з часом, напевно, географія ремонтних робіт істотно збільшилася?
- Безсумнівно. Побували в багатьох куточках нашої держави. Бувало, звичайно, траплялися й курйозні ситуації. Ось хоча б така - весільна історія. Буквально, через рік після створення ділянки надзвичайних ситуацій, наш водій і диспетчер вирішили одружитися, а мене вони вибрали свідком. І коли свято було в самому розпалі, надійшла команда терміново збиратися і виїжджати до Дніпропетровська на ліквідацію наслідків масштабного обвалу. Нареченому і мені, звичайно, дали кілька днів відстрочки, а ось товариші відразу поїхали в місто на Дніпрі, боротися з наслідками стихійного лиха. До речі, ми півтора місяці відкачували воду з річки, що протікає в самому епіцентрі зсуву. Це дозволило не допустити подальших руйнувань, в першу чергу, на об'єктах місцевої залізниці, які перебували біля місця аварії.
Згадується і відрядження до Закарпаття, яке відбулося на початку нинішнього століття. Внаслідок повені в ряді населених пунктів сталося затоплення колодязів, які перебували майже в кожній садибі. На вулиці була велика вологість і доводилося виконувати дуже багато роботи по відкачці води з колодязів і їх очищення. Пізно ввечері буквально падали з ніг, але вже вранці знову продовжували працювати. І так трудилися протягом місяця.
- Напевно, трудові подвиги працівників ділянки надзвичайних ситуацій не залишилися непоміченими?
- Знаєте, якось про це ніколи не замислювалися, а просто виконували те, що добре вміли. Хоча були і приємні моменти. Наприклад, на виставці в Києві, приуроченої до чергової річниці Незалежності України, роботу ділянки надзвичайних ситуацій високо оцінили високопоставлені керівники. Звичайно, було дуже приємно.
- Сергію Сергійовичу, а доводилося брати участь у відновлювальних роботах на Донбасі?
- Було й таке. Коли влітку 2014 року був звільнений Слов'янськ, то фахівці і працівники підприємства були спрямовані до цього міста для відновлення і запуску Головної каналізаційної насосної станції. Наш підрозділ оперативно відкачав воду із затопленої станції, далі підготували, а де треба, то відремонтували насосне обладнання, і незабаром станція була відновлена. А взагалі, спогади про зруйноване на той час місто залишилися дуже важкі...
- Виходить, що техніка і обладнання повинні бути завжди підготовлені на належному рівні, адже аварійна ситуація може статися в будь-яку хвилину. Як у вас із цим?
- Тут також повний порядок. У нас на ділянці задіяні понад 20 одиниць насосного обладнання німецької марки KSB і шведської - Flygt. Намагаємося їх дбайливо експлуатувати, а в разі виходу з ладу ремонтуємо. Але, повторюся, під час виїзду на ліквідацію аварійної ситуації вся техніка та обладнання завжди знаходиться в справному стані. Від цього безпосередньо залежить своєчасна і оперативна ліквідація аварій на мережах водовідведення.
- До речі, а навички роботи і обслуговування закордонного обладнання звідки з'явилися?
- Як то кажуть, певні задатки роботи з технікою і обладнанням у мене були в молодості. Але для того, щоб ґрунтовно розбиратися при обслуговуванні того ж закордонного наносного обладнання, свого часу двічі побував у закордонних відрядженнях в Німеччині і Швеції. Під керівництвом досвідчених фахівців осягав основи роботи насосних агрегатів, а в разі їх поломки, технології ремонту. До того, ж заочно закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Отримані знання дозволяють мені бути, як то кажуть, з технікою на «ти».
- Сергію Сергійовичу, а коли було більше роботи - раніше або зараз?
- Відверто кажучи, роботи завжди вистачає. Це і серйозні аварії, такі як руйнування ділянки колектора на вулиці Греківській, і меншого масштабу. Також беремо участь у відкачці підвалів багатоповерхових будинків та інших роботах. А одного разу навіть гасили пожежу на мулових полях Безлюдівських очисних споруд.
- Що й казати, робота відповідальна і разом із тим важка. Як вдається підтримувати себе в хорошій фізичній формі?
- Справа в тому, що вже багато років серйозно займаюся волейболом. Досяг і певних спортивних висот. Зокрема, разом із товаришами по команді КП «Харківводоканал» стали переможцями волейбольних турнірів престижного змагання «Битва корпорацій». Ось спорт і допомагає стійко переносити напружені робочі будні.
- Напевно, є щось і для душі...
- Без сумніву. Разом із друзями на роботі створили, як то кажуть, рукотворний оазис. Його родзинкою є два невеликих басейни під відкритим небом, в яких живуть золоті рибки, коропи Коі та інші представники водного світу. Тут душевно відпочиваємо і відволікаємося від повсякденних проблем.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло