Зустріли його приязно і привітно. Його товариші з гордістю говорили, що, мовляв, на перекладанні водопровідних мереж у них працює відома особа в місті - багаторазовий чемпіон України з гирьового спорту. І це дійсно так. Трудовий колектив підприємства по праву пишається Іваном Харковцем, який успішно захищає, в тому числі, і спортивну честь КП «Харківводоканал».

«Мій шлях до спортивних успіхів почався досить незвично. На першому своєму відповідальному турнірі, я посів... передостаннє місце. Начебто і готувався старанно, був у хорошій фізичній формі - і ось такий курйоз. Тільки детально проаналізувавши виступ зі своїм тренером Володимиром Поручіковим, зрозуміли, що не вистачило справжньої спортивної злості, неприборканого бажання перемогти», - розповідає Іван Харковець.

- До речі, а чому ви обрали саме цей, так би мовити, богатирський вид спорту?

- Чесно кажучи, займатися гирьовим спортом я особливо не планував, але допоміг випадок. Після закінчення школи я вступив до Харківського коледжу переробної та харчової промисловості імені П. Василенка. Старанно вчився, осягав основи майбутньої цікавою професії, та одного дня хороший знайомий запропонував спробувати себе в гирьовому спорті і познайомив із досвідченим наставником - Володимиром Поручіковим. Ось так я і прийшов у цей спорт, який відразу ж мене захопив. Також цікавився кар'єрою відомих світових гирьовиків. Особливо мені імпонував Іван Денисов, який домігся вражаючих успіхів виключно завдяки своїй цілеспрямованості.

- Іване В'ячеславовичу, незабаром продовжилися навчальні і вже тренувальні будні. Встигали всюди?

- Безумовно. Хоча іноді було і нелегко, але це було того варте. Тренування, як то кажуть, до сьомого поту, загартували мене, і поступово прийшли перші перемоги. Також успішно йшли справи і в навчанні. Після закінчення коледжу продовжив учитися в Харківському державному університеті харчування та торгівлі. Якраз в цей час побував на змаганнях у багатьох куточках України, відкриваючи для себе багато нового і цікавого. І, звичайно ж, став перемагати на чемпіонатах і Кубках нашої держави.

- Відомі спортсмени кажуть, що коли весь час виграєш, то іноді настає, так би мовити, пересичення перемогами і стає не цікаво змагатися з колишнім ентузіазмом, вогником в очах. Як у вас із цим?

- У мене такого не було. Кожен раз виступаю з однією метою - перемогти. Для мене зараз важливо інше - зробити все можливе, щоб утриматися на лідируючих позиціях. Зараз істотно зросла конкуренція, з'являються нові імена і, звичайно ж, набагато цікавіше стало змагатися. Словом, не так уже й важко піднятися на п'єдестал пошани, а ось не зійти з нього - набагато важче.

- Іване В'ячеславовичу, якщо не секрет, розкажіть, як ви влаштувалися на КП «Харківводоканал»?

- Секрету ніякого немає. Тут працював один мій товариш, який і розповів мені про це підприємство зі славною історією і традиціями. Поміркувавши, я і влаштувався слюсарем аварійно-відновлювальних робіт на КП «Харківводоканал». Відразу скажу, що у нас, без перебільшення, прекрасний колектив, який очолює професійний і чуйний керівник Ніяз Ахмедов. Робота цікава, адже доводиться брати участь у дуже важливій справі - перекладанні водопровідних мереж. Приємно і те, що нові ділянки водоводів послужать місту не один десяток років.

- Напевно, завдяки фізичному гарту ви в роботі, так би мовити, постійно на передовій?

- Ну, чому ж. У нас всі працюють із максимальною віддачею. Але коли потрібна серйозна фізична допомога, то завжди готовий прийти на допомогу. Звичайно ж, трудівникам ділянки доводиться виконувати великий обсяг роботи, але, завдяки згуртованості і майстерності, успішно справляємося з поставленими завданнями. Також, завдяки керівництву підприємства, повністю забезпечені всім необхідним для своєчасного і якісного проведення відповідних робіт із перекладки мереж.

- Іване В'ячеславовичу, а чим вже запам'ятався цей рік?

- Дійсно, цей рік став для мене багатим на приємні події. По-перше, зробив пропозицію в львівській ратуші своїй дівчині Анні. Вона її прийняла, і незабаром ми одружилися. До речі, з Анною разом вчилися в коледжі, а познайомилися лише в університеті. Ось такі зигзаги долі.

По-друге, в травні в Угорщині відбувся чемпіонат Європи з гирьового спорту. Я успішно подолав відбіркові Всеукраїнські змагання і у ваговій категорії понад 95 кг представляв нашу державу. Боротьбу за нагороди чемпіонату Європи в цій ваговій категорії вели 25 спортсменів. Серед них було чимало титулованих гирьовиків. Змагання пройшли у запеклій і непоступливій боротьбі. У підсумку мені вдалося піднятися на п'єдестал пошани і стати бронзовим призером чемпіонату Європи. На мій погляд, цей виступ - дуже серйозний крок до нових міжнародних перемог.

- До речі, а які змагання на черзі?

- Зараз посилено тренуюся до ще одного престижного міжнародного турніру - чемпіонату світу з гирьового спорту. Він незабаром відбудеться в Лівані, і тут зберуться, без перебільшення, кращі з кращих гирьовиків планети. Тому з Володимиром Поручіковим розробляємо стратегію виступів, робимо ставку не тільки на фізичну, а й моральну підготовку.

- Іване В'ячеславовичу, у вас вже достатньо яскравих перемог і спортивного досвіду. Чи не думали про виховання майбутніх чемпіонів?

- Напевно, настане той день, коли доведеться, як то кажуть, перекваліфікуватися в тренери. Але, будемо сподіватися, що він ще довго не настане. А ось певне бажання ще повчитися часом виникає. Тому в наступному році планую вступити в Харківську державну академію фізичної культури. Адже знання, як відомо, ніколи зайвими не бувають.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло