З самого дитинства для Людмили та її брата Олександра батьки були справжнім прикладом. За її словами, життя Бориса Михайловича і Лілії Іванівни була чимось схожим на казку. Познайомилися вони на Харківському велозаводі. І потім все життя були разом, раділи успіхам дітей і допомагали їм у скрутну хвилину.

Після закінчення школи, за порадою батьків, Людмила Сухомлінова вступила до Харківського верстатоінструментального технікуму. Навчалася старанно, багато читала спеціальної літератури і успішно закінчила навчальний заклад. Згодом настав час і працевлаштуватися. Але тоді було не так-то просто знайти роботу до душі, і в один з днів Людмила Сухомлінова прийшла на підприємство ТПО «Харківкомунпромвод».

«Тут я вперше поспілкувалася з керівником підприємства Валерієм Петросовим. Валерій Альбертович уважно мене вислухав, докладно розпитав про те, де вчилася і які плани на майбутнє. Я відповіла на його запитання, а потім Валерій Петросов і каже, мовляв, влаштовуйтеся до нас на роботу. І ось уже понад 30 років працюю на підприємстві», - розповідає Людмила Сухомлінова.

- Розповідають, що Валерій Альбертович багатьом дав путівку в життя. Допомагав, як то кажуть, утвердитися в колективі і стати висококваліфікованим фахівцем...

- Так, це була, дійсно, легендарна особистість. Він, так би мовити, жив роботою і завжди на першому місці у нього були люди, неважливо, яку вони посаду займали. Завжди відкритий і чесний, готовий у будь-яку хвилину підтримати, допомогти словом і ділом. Звичайно ж, в силу об'єктивних причин іноді на підприємстві виникали складні ситуації. І тоді Валерій Альбертович зустрічався з людьми, переконував їх, що це тимчасові труднощі, які обов'язково будуть у найкоротший термін подолані. І колектив підприємства вірив йому, а тому і підприємство продовжувало виконувати свої завдання і працювати без збоїв.

- Людмило Борисівно, і в якому підрозділі вам запропонували працювати?

- У диспетчерській службі «Алтай». Співробітники служби забезпечували зв'язок керівників підприємства з підрозділами. Я швидко адаптувалася в колективі, прислухалася до порад колег і незабаром вже самостійно на належному рівні виконувала свої обов'язки. Робота була відповідальна, адже в будь-яку хвилину треба було оперативно забезпечити зв'язок і тим самим допомогти вирішити виробничу проблему. Ось так і пропрацювала в службі «Алтай» до 2007 року.

- Напевно, пропрацювати стільки років на одному місці не дуже просто. Або не так?

- Справа в тому, що коли робота до душі, а поруч із тобою працюють чуйні і доброзичливі колеги-друзі, то і, так би мовити, не помічаєш і часу. У нас був прекрасний колектив, і один одного розуміли з півслова. І в роботі все у нас було добре.

- А що ж сталося в 2007 році?

- Того року в Харкові було створено міську інформаційно-диспетчерську службу «15-62», яка реагує на заявки харків'ян, щодо питань, що їх цікавлять. Їх коло дуже широке, в тому числі і щодо питань належного водопостачання. Співробітники цієї інформаційно-диспетчерської служби «15-62» передавали нам ці заявки, пов'язані з роботою КП «Харківводоканал». Ми оперативно взаємодіяли і вирішували питання городян, які звернулися безпосередньо до міської служби «15-62».

- Людмило Борисівно, а з якими питаннями найчастіше звертаються харків'яни у напрямку роботи Комплексу «Харьковводопостачання»?

- Це питання, пов'язані з якісним забезпеченням послуги водопостачання. А найчастіше - відсутність води, слабкий напір води, протікання водопровідної магістралі або колонки. Співробітники інформаційної групи «15-62» проводять детальний аналіз ситуації, а саме ведеться підрахунок заявок, які надійшли протягом доби, досконально вивчаються питання, за якими вони поступили. Також підраховуємо кількість заявок по районам міста, проводимо порівняльну характеристику з минулим тижнем і так далі. Наші звіти направляємо керівництву Комплексу «Харківводопостачання», яке робить певні висновки і вносить корективи в роботу.

- Робота відповідальна і, як то кажуть, педантична. Напевно, вона вимагає і належного відпочинку для відновлення сил?

- Не без цього, а тому відпочиваю в колі сім'ї. Разом з чоловіком Володимиром, який також багато років працює на КП «Харківводоканал» водієм, любимо подорожувати.

Відкриваємо для себе нові місця, знайомимося з історією та пам'ятками населених пунктів. Ось так набираємося сил і енергії для трудових буднів.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло