Олександр Степанович Сірко зараз працює начальником служби водопровідних мереж Холодногірського району Комплексу «Харьковводопостачання» КП «Харківводоканал». Так уже склалося в його житті, що саме з цим підприємством він пов'язав свою долю. Відслуживши в армії, він повернувся в рідне село Високопілля, що у Валківському районі, де і зустрівся з сусідом Сергієм Кравчуком. Той йому і порадив влаштуватися на роботу в КП «Харківводоканал», де і зарплата хороша, і надається місце в гуртожитку. А головне - згуртований і доброзичливий колектив. Ось так 14 лютого 1989 року і стало першим робочим днем Олександра Сірко.
- Я почав свою трудову діяльність на підприємстві машиністом барової установки, - розповідає Олександр Сірко. - Робота відповідальна, особливо в зимовий час. За допомогою цієї установки значно швидше усуваються аварійні ситуації на водопровідних мережах. Так що тут необхідна вправність і висока кваліфікація. Тут я і пропрацював 5 років.
- А що ж було далі?
- Напевно, працював я на совість, не підводив товаришів, а тому мною зацікавився тодішній начальник служби водопровідних мереж Холодногірського району Микола Васильович Животченко. Він і запропонував мені перейти працювати в його підрозділ слюсарем аварійно-відновлювальних робіт та за сумісництвом машиністом. Додатковим стимулом до такого кроку послужило квартирне питання, адже я на той час уже був одружений. Але повернемося до трудових буднів. Переконаний, що мені дуже пощастило з наставниками. Наприклад, Володимир Яковенко, який працював слюсарем, навчив мене всім тонкощам цієї відповідальної і важливої професії. Можу назвати і Олександра Оробея, який вважався в колективі майстром на всі руки. Він теж багато мені допоміг в моєму професійному становленні.
- Олександре Степановичу, як то кажуть, досвід досвідом, а й знання у вашій справі необхідні.
- Я це прекрасно розумів, а тому і вступив на заочне відділення за фахом водопровідне і каналізаційне господарство Харківського інженерно-будівельного інституту. Як не складно було з часом, але я старанно вчився і отримав диплом. Паралельно йшло і моє підвищення по службі. Спочатку мене призначили бригадиром, потім майстром, а в 2009 році заступником начальника служби водопровідних мереж Холодногірського району. Обсяги робіт збільшилися, тепер більше довелося займатися організаційними питаннями, плануванням. Але я швидко освоївся на новій посаді, а вже через чотири роки очолив цю районну службу.
- І як працюється на новому місці?
- Нормально, в останні роки значно збільшився обсяг замін зношених ділянок водопровідних мереж. Для їх перекладки застосовуємо нові матеріали. Це в значній мірі підвищує якість експлуатації мереж. Відрадно і те, що останнім часом зменшилася і кількість аварій на трубопроводах. У цьому, звичайно, велика заслуга працівників нашого підрозділу. Всі вони володіють високою майстерністю, досвідом і самовіддачею. Тут би хотілося відзначити Миколу Головко, Олександра Бородіна, Ігоря Костіна, Віктора Грибова і Олександра Коваля. Повинен сказати і про те, що на КП «Харківводоканал» зараз панує дружня і ділова атмосфера. Тут треба віддати належне керівництву підприємства на чолі з Генеральним директором Віталієм Пановим.
- Олександре Степановичу, от Ви багато говорите про працьовитість робочої людини. А де його витоки?
- Розповім про себе. Народився я в селі Високопілля, мої батьки в місцевому сільгосппідприємстві: батько, Степан Нестерович - механізатором, а мати, Антоніна Максимівна - дояркою. Сім'я у нас була велика - п'ятеро дітей. Всіх нас батьки з раннього дитинства привчили до праці - допомагали їм по господарству, працювали на городі. Ось так ми і увійшли в доросле життя. До речі, і зі своєю дружиною Нелею я познайомився в рідному селі. Зараз вона також працює на підприємстві, як і син Володимир. А ось донька Олена вчиться в тому ж вузі, що свого часу закінчив і я. Сподіваюся, вона теж поповнить нашу трудову династію.
- Часто доводилося бачити Вас на різних змаганнях. Давно займаєтеся спортом?
- Це захоплення у мене зі шкільної лави. Брав активну участь в районних змаганнях із футболу, легкої атлетики, лижних гонок і навіть грав у шашки. Подорослішавши, я, як і раніше, не тільки підтримую спортивну форму, але і беру участь в різних турнірах. До речі, захищаю честь підприємства і в спортивному проекті «Битва корпорацій», де наша команда традиційно утримує пальму першості. Також беру участь і в Спартакіаді КП «Харківводоканал». А ще разом з друзями успішно виступаємо в популярному міському турнірі з міні-футболу. У двох стартових матчах ми здобули перемоги. Так що спорт займає в моєму житті не останнє місце.
- Олександре Степановичу, а чим ще захоплюєтеся?
- Живу я в приватному будинку, де є невеликий город. Разом із дружиною працюємо на ньому з ранньої весни до пізньої осені. Також у нас є і батьківський будинок у Високопіллі. І найбільша радість, коли в ньому збирається вся наша велика і дружна сім'я. Це і є просте людське щастя.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло