Роботи на новому місці вистачало з головою. Техніка застарівала, вимагала ремонту і надійного обслуговування. Тому часто доводилося затримуватися, іноді і в вихідні. І, як результат, весь спецтранспорт, екскаватори, трактори були приведені до ладу. Навіть у найважчі хвилини Володимир Якович не впадав у відчай і згадував слова свого наставника Олександра Бакатова: немає такої справи, яку неможливо виконати для людини. Треба докладати зусиль - і все обов'язково вийде.

- З викладачем Олександром Бакатовим я познайомився під час навчання в Харківському професійно-технічному училищі №14, - розповідає Володимир Слуцький. - Він, колишній моряк Балтійського флоту, сильна і добродушна людина, був справжнім улюбленцем для нас. З нього брали ми приклад і намагалися у всьому бути схожими на нього. Олександр Бакатов, до речі, порадив мені під час призову в армію висловити бажання служити в морському флоті. Я скористався напученням і після закінчення учебки в Севастополі служив водолазом у загоні по боротьбі з підводними диверсійними силами на Чорноморському флоті. Служба була відповідальна, але й цікава. Успішно справлявся зі своїми обов'язками, і мені запропонували залишитися на флоті. Можливо, і погодився б, та моя майбутня дружина категорично була проти.

- Володимире Яковичу, і чим Ви вирішили зайнятися?

- Вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту на факультет водопостачання та каналізаційного господарства. Закінчив вуз, і волею долі потрапив у Монголію, де в Улан-Баторі завідував санітарно-технічною службою у військовій частині. Після повернення до Харкова працював у «Житлобуд-2», де, як уже розповідав, в 1992 році і сталася зустріч з І.В. Коріньком. І ось уже 25-й рік працюю на КП «Харківводоканал».

- І весь час на одному і тому ж робочому місці?

- Так. За цей час я зі своїми хлопцями дали нове життя десяткам, а то й сотням одиницям спецтехніки. Бувало чимало випадків, коли відновлювали навіть ту техніку, що давно відпрацювала свій ресурс. Згодом у нас з'явилося нове ремонтне обладнання, нові механізми. Це, звичайно ж, покращує якість ремонту, але головне полягає в тому, що все треба робити від душі, з новаторським підходом. На моєму рахунку чимало винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

- І які ж, якщо не секрет?

- Секрету ніякого немає. Зокрема, це і дуже ефективні пристосування для згинання металевих профілів автотранспорту та механізмів, для ремонту глушників всіх видів, для розбирання і ремонту гідроциліндрів всіх видів. Всі вони дозволяють економити час, матеріальні ресурси і покращують якість ремонту.

- Володимире Яковичу, доводилося чути, що Ви брали безпосередню участь і в створенні унікального траншеєкопача?

- Так, у встановленні і налагодженні обладнання. Як відомо, взимку непросто оперативно розривати мерзлий грунт для усунення аварії на мережах. І ось на Донбасі для цих цілей винайшли трактор зі спеціальним різаком, ми скористалися їх ідеєю. Зараз така спецтехніка істотно підвищила продуктивність проведення ремонтних робіт в зимовий час.

- Мабуть, любов до техніки у Вас із дитинства?

- Можна і так сказати. Знаєте, особливо після того, як прийшов працювати на КП «Харківводоканал». Постійно експериментую і «оживляю» спецтранспорт, отримуючи від роботи справжнє задоволення. А ще, якщо є потреба, завжди допомагаю своїм молодим товаришам осягнути ті чи інші ази професії.

- Напевно, і Ваші захоплення безпосередньо пов'язані з технікою?

- Обов'язково. Наприклад, років 20 тому вирішив, образно кажучи, з нічого зібрати багатофункціональний трактор. Довелось багато попрацювати, але в підсумку поставленої мети домігся. Він до цих пір у відмінному стані і справно виконує різні операції - від сільськогосподарських до проведення робіт з прибирання снігу і багато іншого. Переконаний, аналогів цьому трактору в Україні немає.

- Чи хтось в сім'ї пішов по Вашій стежці?

- Разом із дружиною Галиною виховали двох доньок - Ірину, яка вивчилася на генетика і Ольгу - кандидата економічних наук, викладача Харківського національного економічного університету. Буду радий, якщо інтерес до техніки виявиться у онуків, яких вже двоє. Але, звичайно, головне, щоб вони, незалежно від обраної професії, стали справжніми фахівцями улюбленої справи.

- Володимир Якович, а як із вільним часом?

- Поки його катастрофічно не вистачає. Багато часу займає робота, а у вихідні разом з сім'єю вирушаємо до Нововодолазького району: вирощуємо овочі та фрукти, допомагаю односельчанам у вирішенні різних господарських проблем. Тут як раз і використовую створений мною трактор. Але коли знаходиться час зібратися нашою великою сім'єю в альтанці, яку постійно розширюю, це справжній душевний відпочинок.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло