1 Водозабір Водосховище Харківські фонтани Трудові будні Очисні споруди Саржин яр Дзеркальний струмінь Харківські фонтани Саржин Яр Водосховище Спецтехніка Краснопавлівське водосховище Гребля Первинні відстійники (КБО «Диканівський»)

Петро Мацюк: завжди намагався максимально механізувати виробничий процес

Мацюк П.В. У повоєнні роки професія будівельника користувалася популярністю і повагою. Тому Петро Мацюк після закінчення восьмирічки вступив до Вінницького будівельного технікуму на факультет водопровідного і каналізаційного господарства. Навчався старанно, детально заглиблювався у специфіку майбутньої професії. А після захисту диплома, в 1967 році, молодий фахівець отримав направлення на підприємство «Харьковводопровод». Тут його призначили майстром служби водопровідних мереж Московського району.

Зона обслуговування цієї ділянки була величезна - адже, крім Московського району, сюди входила частина територій Слобідського та Основ'янського районів. Колектив був невеликий, а обсяг роботи значний. Доводилося займатися ремонтом водопровідних мереж і виїжджати на ліквідацію аварій. І тут молодий майстер виявив себе з кращого боку - всі поставлені завдання виконувалися своєчасно і якісно. Керівництво служби водопровідних мереж Московського району схвально відгукувалося про Петра Мацюка, ставило його за приклад іншим. Навіть говорили про нове призначення, та через рік хлопця призвали на службу до армії.

Військова служба

- З армійською службою, вважаю, мені пощастило, - розповідає Петро Мацюк. - Після учень, освоївши спеціальність зв'язківця, півтора роки ніс службу на Кубі. Дуже гарний острів, на якому живуть доброзичливі й чуйні люди. З Фіделем Кастро побачитися не довелося, а ось його брат, Рауль, який зараз очолює кубинський уряд, побував в нашій частині. Цікавився нашою службою, побутом і дозвіллям. Загалом, час пролетів швидко, і я після демобілізації знову повернувся до Харкова.

- І знову в службу водопровідних мереж Московського району?

- А куди ж ще? У відділі кадрів підприємства мене зустріли, як то кажуть, з розпростертими руками. І запропонували очолити нещодавно створену ділянку водопровідних мереж Слобідського району. Зима 1971 року стала для комунальників справжнім випробуванням. Сильні морози сприяли серйозному збільшенню кількості аварій на водопровідних мережах. Власноруч впоратися не встигали, а тому керівництво міста прийняло рішення створити на великих підприємствах спеціальні аварійні бригади, які б прийшли нам на допомогу. І ще одне. На ділянках хронічно не вистачало кадрів. Тому для залучення і закріплення на виробництві кваліфікованих працівників було вирішено надавати їм службове житло. Ось так і вдалося стабілізувати ситуацію.

Трудовий колектив Треба зауважити, що умови праці були нелегкі. Особливо в негоду, коли ремонтникам доводилося добиратися до місць поломки водозабірних колонок громадським транспортом, а то й пішки. Потім за допомогою відер вручну доводилося довго вичерпувати воду з колодязів і тільки після цього займатися ремонтом. Ситуація змінилася після того, як ми запропонували керівництву підприємства придбати і використовувати для виконання таких робіт спеціалізовані трактори з необхідним обладнанням. Для цього домовилися з керівництвом Харківського заводу тракторних самохідних шасі про те, що наші працівники кілька місяців відпрацюють на складальному конвеєрі, де збиралися трактори. А потім ми і купували техніку, виготовлену понадпланово. Ось так перший трактор з'явився на нашій ділянці, а потім і в інших виробничих підрозділах підприємства.

- Скажіть, Петре Васильовичу, а про кар'єрний ріст мріяли?

Кращі з кращих - Скажу відверто, немає. Все складалося як складалося. Працював і одночасно навчався на вечірньому відділенні в Харківському інженерно-будівельному інституті. Ось тоді-то мені і запропонували нову посаду - спочатку старшого інженера, а потім і начальника служби мережі підприємства. Обов'язків тут додалося, тим більше, що з масовим будівництвом житлових мікрорайонів і виробничих об'єктів мережа водопровідних комунікацій значно збільшилася. Питання доводилося вирішувати різні, особливо турбували аварії в зимовий час, коли доводилося довбати мерзлу землю за допомогою компресора. Це важка праця, віднімає багато часу. Вирішити існуючу проблему вдалося завдяки досвіду колег. Одного разу, перебуваючи у відрядженні, в Києві я познайомився з начальником водоканалу міста Тореза. Він і розповів мені, що вони вже відмовилися від використання компресорів, ручну працю замінили трактором зі спеціальним різаком. Просто і ефективно. Я не буду детально розповідати про те, як вдалося роздобути таке обладнання на Донбасі і встановити його на нашому тракторі. Згодом, кількість такої техніки в Харкові збільшилася.

Також було багато зроблено і в той час, коли працював в керівництві ремонтно-будівельного управління ТВО «Харківкомунпромвод». Харків будувався активними темпами, а разом з тим і прокладалися нові водопровідні мережі. В середньому, на рік прокладалося по 50-60 км трубопроводів.

- На Вашому життєвому шляху зустрічалися мудрі наставники та яскраві особистості?

З Валерієм Петросовим - Безумовно. Мій перший наставник, Михайло Пшеничний, говорив так: «Петро, ​​запам'ятай на все життя, харків'ян не повинні турбувати наші виробничі проблеми і турботи. Головне для них - щоб в кранах завжди була вода. І ми зобов'язані зробити це». Власне, цими принципами я і керуюся в своїй роботі протягом всього трудового життя. Яскраві спогади у мене залишилися від спілкування з фронтовиком, колишнім головним інженером підприємства Опанасом Магерею. І, звичайно ж, мудрим керівником, справжнім новатором виробництва Валерієм Петросовим. Вони служили і служать для всіх працівників підприємства яскравим прикладом бездоганного ставлення до своєї роботи, чуйності до людей праці і сімейних цінностей.

- Петре Васильовичу, на прикладі цих непересічних керівників Ви виховуєте і своїх дітей?

Мацюк П.В. - У мене два сини - Олександр і Олексій. З дитинства ми з дружиною привчили їх до працьовитості, самостійності в прийнятті рішень і чуйного ставлення до друзів. Обидва вони мають вищу освіту, і після навчання прийшли працювати в КП «Харківводоканал».

До речі, я вже на пенсії, але продовжую працювати провідним інженером виробничого відділу Комплексу «Харківводопостачання».

- А крім виробничих турбот є захоплення?

- У молодості серйозно захоплювався кульовою стрільбою і волейболом і протягом багатьох років активно брав участь в різноманітних змаганнях, включаючи Спартакіаду підприємств житлово - комунального господарства. Зараз, коли випадає вільний час, віддаю перевагу відпочинку на дачі. З дружиною вирощуємо овочі, а також займаємося фруктовим садом. Ще люблю на світанку порибалити і відпочити від міської суєти.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло

Вгору